Translate

пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

Енергетичним системам Чернігівщини - 55

              30 листопада 2017 року в М.-Коцюбинському Будинку культури пройшло святкуваня 55- річного ювілею Чернігівського району електричних мереж. В фойє розгорнулась  виставка творчих робіт майстрів селища, підготовлена працівниками відділу обслуговування центральної районної бібліотеки. Освітяни демонстрували дитячі малюнки на енергетичну тематику.  Концертна програма відбулася за участі аматорів сцени М.-Коцюбинської ОТГ.

               Трудова історія району електричних мереж розпочалася 1 грудня 1962 року на підставі наказу №242 по Українському Республіканському Об’єднанню «Укрсільгосптехніка». Відлік часу потребував змін. Тільки за два  роки було споруджено сім глибоко ввідних трансформаторних пунктів в Михайло-Коцюбинському! Що дозволило зупинити Михайло-Коцюбинську дизельну станцію. Адже в післявоєнні роки електрифікація району здійснювалися від невеликих колгоспних дизельних електростанцій.
                На початку роботи персонал складав всього 14 чоловік, але сфера діяльності підприємства розширювалась  завдяки створенню при ньому служби капітального ремонту високовольтних підстанцій і на кінець 1966 року РЕМ мав у своєму складі шість сіткових дільниць, а на початку 70-тих років за кожним населеним пунктом Чернігівського району був закріплений електромонтер. На цей період припадає організація диспетчерської служби.
Станом на листопад 2017 року чисельність працівників Чернігівського РЕМу складає 179 осіб, в тому числі 21 працівників збутового підрозділу м. Славутича, який увійшов у склад Чернігівського РЕМу у липні 2007 року.





Вулична акція «Моя громада – мій Добробут!»

            Ані сніг, ані морози не стануть на заваді розповсюдженню інформації, якщо за справу беруться бібліотекарі. 28 листопада у селищі Михайло-Коцюбинське відбулася вулична акція «Моя громада – мій добробут!». Її організували та провели працівники відділу обслуговування Чернігівської ЦРБ  в рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (#ПУЛЬС), що виконується Асоціацією міст України у партнерстві з Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (#IREX) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (#USAID) в співпраці з #ГО_Центр_Взаємодії .

           Жителям громади розповіли про реформу місцевого самоврядування, процес децентралізації, історії успіху об’єднаних територіальних громад, перспективи розвитку й можливі ризики. Щоб збільшити кількість учасників акції, а найголовніше – забезпечити рівні можливості у здобутті актуальної інформації, до співпраці залучили працівника соціальної служби, котра погодилась розповсюдити поліграфічну продукцію серед своїх підопічних. Адже кожен мешканець громади, незважаючи на свій вік, статус чи особливі потреби,  має  повне право бути обізнаним, тому що всі ми – частинка єдиного цілого!









неділя, 26 листопада 2017 р.

Свічадо пам`яті народної



  В останню субботу листопада Україна і світ вшановують жертв Голодоморів.  Геноцид, вчинений більшовицькою владою проти українського народу, був помстою за прагнення до свободи та Українську революцію 1917-1921 років, кажуть сучасні історики. За офіційними даними за 1932-1933 роки загинуло 4 мільйони українців. За неофіційними — майже 10 мільйонів.

Працівники установ, підприємств та організацій Михайло-Коцюбинської ОТГ, учні місцевої гімназії зібралися, аби вшанувати жертв геноциду, вчиненого більшовицькою владою проти Українського народу. Хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятного хреста біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці учасники заходу вшанували пам’ять тих, хто загинув від Голодомору.

Співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, краєзнавець Сергій Горобець озвучив вражаючі факти про Голодомор 1932-1933 років.

Працівники відділу обслуговування центральної районної бібліотеки представили на заході книжкову виставку під назвою «Чорна сповідь моєї Вітчизни». Перші Книги  присвячені темі голодомору зʼявилися в бібліотеці на початку  девʼяностих років. Це були «Жнива скорботи» Роберта Конквеста  та  «33-й: ГОЛОД. Народна книга-меморіал». Вони користувались неабияким попитом серед читачів. З нагоди 75 –річчя вшанування Жертв голодомору в Україні провелись ґрунтовні дослідження, як наслідок, книгозбірня отримала вже достатню кількість літератури даної тематики. Оживила виставку унікальна архівна знахідка краєзнавця Андрія Курданова – документи 1934 року про спекуляції з зернохлібом, а також віршована заява колгоспника села Кархівка.

Заупокійну літію відправив настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Сергій.
Керівництво області, району, громади, всі присутні запалити свічки пам’яті в храмі Покрови Пресвятої Богородиці.















Фоторепортаж Віктора Кошмала та Олени Сердюк

«Живі» книги про реформу розказали

                24 листопада в бібліотеці селища Михайло-Коцюбинське «оживали» книжки, більше того – розповідали про  актуальні теми сьогодення, місцеве самоврядування й життя в об’єднаних територіальних громадах. І це не кадри фантастичного блокбастеру чи уривок популярного роману, а форма, в якій відбулася зустріч з активом Михайло-Коцюбинської ОТГ у рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (#ПУЛЬС), що виконується Асоціацією міст України у партнерстві з Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (#IREX) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (#USAID) в співпраці з #ГО_Центр_Взаємодії . В громаді проект реалізує відділ обслуговування Чернігівської районної бібліотеки.
                У якості «живих» книг виступили експерти з децентралізації: представник Чернігівського регіонального відділення Асоціації міст України Валерій Воробей, голова громадської організації «Центр Взаємодії» Олена Костриця, директор Чернігівської районної централізованої бібліотечної системи Оксана Колесник, юрисконсульт Михайло-Коцюбинської селищної ради Тетяна Чаус та спеціаліст відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської ОТГ Олена Маслова. «Читали» книги, гортали, розпитували і свої, і гості. На зустріч завітали працівники закладів культури села Павлівка. У них процес об’єднання ще попереду, тому цікавились досвідом з особливим інтересом. Загалом, питань було багато і різних, стосувалися вони різних сфер, можливо, після декотрих їх кількість навіть збільшилась, але в результаті всі учасники діалогу змогли насолодитись «живим» спілкуванням, а це, погодьтесь, в наш час справжня розкіш.






                                                                                                                Олена Сердюк





середа, 15 листопада 2017 р.

Як реформа в народ ходила

             Життя час від часу підкидає сюрпризи. Різні. Так, наприклад, погодні умови внесли корективи у проведення вуличної акції «Молодь для громади», яка була запланована в Михайло-Коцюбинській ОТГ на 14 листопада й проводилась в рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (#ПУЛЬС), що виконується Асоціацією міст України у партнерстві з Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (#IREX) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (#USAID) в співпраці з #ГО_Центр_Взаємодії . В громаді проект реалізує відділ обслуговування Чернігівської районної бібліотеки.
              Звісно, дощ розігнати не вдалося, однак молоді, ініціативні й активні – це ті, хто адаптується до будь-яких умов, в тому числі й погодних. Так, вуличній акції було вирішено надати локального характеру й на людей не просто чекали, їх шукали. Організатори й учасники обійшли комунальні заклади селища, зазирнули в магазини, лікарню, селищну раду, де не лише інформували про реформу місцевого самоврядування, а й пропонували організувати інформаційні куточки із залученням поліграфічної продукції.
               Також анонсувалась інформаційна зустріч в бібліотеці з експертами #АМУ у форматі «живих книг». Жителі селища отримали запрошення й щирі посмішки, а звичайний дощовий день подарував надію на успіх.















неділя, 22 жовтня 2017 р.

Дуля Матвій Матвійович

(14.10. 1924 – 28.10. 2003)

90 років від дня народження директора Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки (1957-1996), лікаря-стоматолога вищої кваліфікаційної категорії, відмінника охорони здоров’я, бібліотекаря-бібліографа вищої кваліфікаційної категорії.

           Матвій Дуля народився в с. Михайло-Коцюбинське (Раніше с. Козел) Чернігівського району в сім’ї службовців. Дитинство минуло у селі Козел, юнацтво у містах Батурині та Чернігові. Закінчивши Чернігівську середню школу №15 (нині №1) вступив до Чернігівського медичного училища (нині Чернігівській базовий медичний коледж). Після закінчення училища (перший повоєнний випуск 45-го року) за направленням приїхав у м. Ізмаїл. Тут розпочав трудову біографію з посади інспектора лікувального профілактичного сектору Ізмаїлівського обласного відділу охорони здоров’я. А через два роки очолив Ізмаїльську обласну медичну бібліотеку. 1949 року вступив до Харківського бібліотечного інституту. З самого початку зріла думка перетворити бібліотеку в обласний бібліотечно- методичний центр з наданням медичним працівникам найнеобхідніших знань, дбати, щоб книга доходила до кожного оперативно і вчасно. Його план з організації при кожній лікарні книжкових пунктів видачі медичної книги, розроблений разом з відділом охорони здоров’я, було реалізовано.
            З ліквідацією у 1955 році Ізмаїльської області, Матвія Матвійовича перевели у м. Черкаси, де він очолив Черкаську обласну медичну бібліотеку. Через два роки повернувся на батьківщину у м. Чернігів і очолив Чернігівську обласну медичну бібліотеку. Матеріальний стан бібліотеки був вкрай незадовільний. Обшарпане, старе, барачного типу приміщення вимушені були ділити між собою бібліотека, служби психоневрологічної лікарні та будинок санітарної освіти. І лише 1963 року приміщення перейшло повністю у власність бібліотеки. Почалася велика реконструкція і добудова приміщення. А це - два книгосховища, читальний зал, нові кабінети. Приміщення обклали цеглою, провели теплотрасу. Придбали найсучасніший на той час розмножувальний апарат «ЕРА» для видавництва перших покажчиків, інформаційних листів та апарати «Мікрофот» і «Пентакта» для читання мікрофільмів і документів на мікрофішах. Кожен відділ одержав друкарську машинку.
            Маючи досвід роботи по створенню мережі медичних бібліотек, Матвій Матвійович зразу організував її у Чернігові і вже у 1957 році відбувся перший триденний обласний семінар для бібліотекарів медичних бібліотек області. 1960 року мережа медичних бібліотек об’єднала 60 бібліотек, а у 1966 році - 64. Обласна наукова медична бібліотека стала науковим методичним центром.
            Через міжбібліотечний абонемент були налагоджені зв’язки з багатьма медичними бібліотеками. Кандидатські дисертації з медицини захищалися завдяки можливості використання в роботі документів з книжкових фондів медичних бібліотек всього радянського простору. Тільки з 1958 по 1980 роки на теренах Чернігівщини було захищено понад 30 наукових кандидатських праць з медицини.
            Вирішувались питання наукової організації роботи. Книжковий фонд було переведено з інвентарної на систематичну, а журнальний – на систематично-алфавітно-порядкову систему розстановки. Впроваджено систематизацію літератури за універсальною десятичною класифікацією та перекласифіковано за нею весь наявний фонд. Введено централізоване комлектування бібліотек центральних та міських лікарень. Створено довідково-пошуковий апарат, який складався з системи каталогів: алфавітного, систематичного, предметного, періодики і картотек.
             Паралельно велася наукова бібліотечно-бібліографічна робота з медичного краєзнавства. 1974 року вийшов з друку науково-бібліографічний покажчик «Наукові праці медичних і фармацевтичних працівників Чернігівської області», який включив наукові роботи за 20 років (1951-1971 роки). Це був початок копіткої наукової праці. Надалі ця робота не припинялася. І вже до 1300-річчя Чернігова було видано науково-бібліографічний покажчик у двох книгах «История медицины Черниговщины» (1783-1917) та «Здравоохранение Черниговской области»(1917-1985), який налічував 5494 джерела і відображав історію медицини та охорони здоров’я Чернігівщини за 200-річний період. Покажчик такого напрямку вперше з’явився в історії медичних бібліотек України. Високу оцінку йому дала генеральний директор Республіканської наукової медичної бібліотеки (нині Національної) Раїса Іванівна Павленко.
             Розвивалась і втілювалась в життя мрія про створення на базі бібліотеки центру науково-медичної інформації. Можливим це стало, коли всі ідеї і задуми підтримали Всесоюзний науково-дослідний інститут (Москва), Республіканський центр науково-медичної інформації та Республіканська наукова медична бібліотека (нині Національна). При кожному лікувальному закладі запрацювали групи науково-медичної інформації, які очолювали заступники головного лікаря з медичної частини, а обов’язок секретаря виконували бібліотекарі. При обласному відділі охорони здоров’я запрацювала рада науково-медичної інформації, куди входили всі обласні спеціалісти. Модель служби наукової медичної інформації (НМІ) для практикуючих лікарів було рекомендовано для втілення в інших областях України і Росії.
             1993 року бібліотекою придбано перший південно-корейський комп’ютер «SAMSUNC» , а 1994 року перша на той час автоматизована бібліотечна комп’ютерна програма «МАRK». Бібліотека переходила до створення електронного каталогу.
            1999 року вийшла книга Анатолія Микитовича Груші, головного лікаря обласної лікарні, у співавторстві з Матвієм Матвійовичем Дулею - «З історії медицини Чернігівщини», яка охоплює періоди розвитку медицини на теренах Чернігівщини від народної, приказної, земської до медицини радянського періоду. А через рік - ще одна у співавторстві зі Світланою Пасталицею, генеральним директором комунального підприємства «Ліки України» - «Розвиток медицини та фармації на Чернігівщині». Вже розмінявши восьмий десяток літ, Матвій Матвійович продовжував наукову роботу з медичного краєзнавства.
             Він увійшов в історію медицини як лікар, бібліотекар-бібліограф, що стояв у витоків відродження бібліотечно-інформаційної служби у 60-тих роках, інтенсивного розвитку бібліотеки у 70-80-тих, впровадження нових комп’ютерних бібліотечних технологій у 90-тих роках минулого століття. Його стаж нараховував 50 років очільника обласних наукових медичних бібліотек.
Ім’я Дулі Матвія Матвійовича занесено до другого тому Енциклопедії Сучасної України в розділі «Бібліотеки медичні».
             Воістину приклад справжнього служіння батьківщині й улюбленій справі! 

                                                                                                                            Надія Яременко, 
                                                         директор Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки


Джерело : Офіційний сайт Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації.

Биковець Микола Миколайович

(1931 – 1993)

Народився 20 грудня 1931 року в Михайло-Коцюбинському, Чернігівської області. Працював в редакції обласної газети «Деснянська правда», потім в обласному комітеті по справах друку. Публікувався  в обласних газетах, автор трьох збірників віршів: «Откровение»(1991), «От встречи до разлуки» (1993), «Своими глазами» (1994). Помер в 1993 році.


                             
СВОЯ ДОРОГА
От порога
до порога
мчат стремительно дороги,
без оглядки,
по порядку,
будто строки на тетрадке.
Только всё же
в них прохожий
заплутать никак не может:
хоть дорог
и очень много,
всяк идёт своей дорогой.

В РЕДАКЦИИ

На пороге, робкая, вспыхнула зарницею –
Два кусочка неба в радуге ресниц.
Прятала, смущённая, взгляд между страницами
В окруженьи строгом незнакомых лиц.
А потом на сердце струны задрожали
И запахло талой просинью Десны:
То в тетрадке девушки строки оживали,
Лепестком роняя первый луч весны.
Маленькая, хрупкая, с куцыми косичками
В окруженьи дружеских и знакомых лиц.
То сама поэзия шелестит страницами –
Два кусочка неба в радуге ресниц.

МАЙ

Платье, какое платье
Надела весна сегодня!
В кружеве ярких пятен
Весеннее половодье.
Краски живой палитры
Вспыхивают цветами.
Сердце моё залито
Серебряными стихами.

* * *
Солнце дрожит
В золотой паутине лучей.
Бьются под снегом
В оживших проталинах струи.
Снег, словно шуба,
Сползает с нагретых плечей.
Поют, словно в арфе,
Весной пробуждённые струны.

* * *
По лесной дороге,
словно в бирюзе,
я купаю ноги
в утренней росе.
Что милей и краше!
Пробудясь от сна,
мне ветвями машет
каждая сосна.
Здесь любые грёзы
превратятся в быль,
мне для вас, берёзы,
наплевать на стиль.
Сброшу пиджачишко,
влезу на сосну,
чтобы лучше с вышки
разглядеть весну.

БАБЫ

Клубится пар
над горящей массой.
Вгрызаются в массу
лопаты-грабли.
Как будто на булку
сливочное масло
кладут бетон
невесёлые бабы.
Вдруг ухватила за душу
стыдоба,
а в горло вцепилась
жестокая боль:
да разве не стыдно,
что в грязную робу
одета прекрасная
чья-то Ассоль!
Кому это нужно,
чтоб женщины эти
(таких воспевали
Петрарка и Блок)
таскали лопаты –
уже на рассвете,
кляня бесконечно
свой тягостный рок!
Мадонны, мадонны,
не здесь ваше место,
здесь только шипы
и – ни капельки роз.
А вы, наши дочери,
жёны, невесты,
достойны любви,
а не горя и слёз…

* * *
Плывут облака лохматые,
вольно себе плывут,
будто утки с утятами
переплывают пруд,
плещутся в небе брызгами
так, что пушок вразлёт…
Ах, до чего же дорог мне
этот небесный свод!
И не цветастой радугой,
не голубой звездой…
Небо меня радует
чистотой.

* * *
Люблю, когда под куполом рассвета
заря смеётся в розовый рукав.
Мне кажется тогда, что вся планета
лежит младенцем на её руках.
Под небосводом – девичьим начёсом
свисает туч седеющая прядь,
и месяц – побледневший знак вопроса –
торопится ночлег свой отыскать.
Уже, собрав серебряные фишки,
исчез куда-то Млечный – старикан,
остались только звёзды-коротышки
и – тишина, как смолкнувший орган.

* * *
Листья умирают на ветру,
корчатся, поблёкшие, от боли.
Не видать им больше поутру,
как в росе купает гриву поле,
не шептаться в парке при луне,
наслаждаясь трелью поцелуя…
Умирает что-то и во мне,
если чью-то смерть я вдруг почуял.

ПОЗЁМКА

Уже декабрь, а снега так и нет.
Хлопочет дождь у милого порога.
Свинцово лёг за окнами рассвет.
В туман – как в шаль – закуталась дорога.
Но вот вздохнул украдкой ветерок,
Плеснул с ладошей утренние трели,
И брызнула пороша на порог,
К ногам давно отчаявшихся елей.

* * *
Декабрь капризничал, как малое дитя:
То в шубу кутался при первой же пороше,
То, испугавшись хилого дождя,
В плащ прятался и надевал галоши…
Но вот сумел напрячься, наконец,
И задышал могуче, незлобиво,
Потом надел привычный свой венец,
И началась зима. Свершилось диво.

ЯНВАРЬ

Сухарём хрустит примятый снег,
ветерок шершаво лижет щёки.
Белый дым развесив по Десне,
сам январь шагает по дороге.
То взмахнёт он кистью как маляр –
и румянец в небе заиграет,
то мигнёт шутливо, как фигляр –
и сугроб мгновенно вырастает.
Или вдруг сердито закричит
и как пьяный станет хулиганить,
в каждое окошко постучит
и потом метелицею станет.
Не студи ты сердце, не студи,
не ходи напрасно под окошком,
всё равно – любимую найти
мне поможет каждая дорожка.

* * *
Разметала вьюга волосы,
разметала кудри белые,
причитая бабьим голосом,
вдоль по улице забегала;
задышала в окна холодом,
зацарапала, колючая.
– Ты беги, беги из города,
уходи в леса дремучие.
Нынче ведьм совсем не жалуют –
ведьмы нынче просто лишние.
Уходи отсюда, шалая,
то ли к чёрту, то ль к Всевышнему! –
Испугалась вьюга, съёжилась,
затряслись от страха плечики…
И опять на небе ожили
звёзды – яркие кузнечики.

* * *
Зима приходит и уходит,
не вечна белая метель.
Так уж заведено в природе:
Сначала – снег, потом апрель.
С младенчества познавши это,
готовим летом сани мы,
а в зное солнечного лета,
бывает, хочется зимы.
Зимой же ждёшь июльской ласки,
рассветов тёплых и цветов.
Чуть-чуть устав от зимней сказки,
уж с летом встретиться готов.
И нету здесь каприза, вроде,
и никакая тут не цель.
Так уж заведено в природе:
сначала – снег, потом – капель.

* * *
Я встретил весну – молодую и жаркую,
не руки – а гибкие ветви берёзы,
косыночки – цвета зелёной лужайки,
и губы – которые пахнут как розы…
Я пил поцелуй – бесконечный от сладости,
шептались о чём-то в пожатии руки.
Я знаю: при встречах пьянеют от радости,
но лучше – когда не бывает разлуки.

* * *
Мне по-домашнему уютно и тепло.
Вдали, как ручейки, бегут дороги.
А рядом дед – как будто бы назло –
Тоскливо философствует о боге.
Не против бога я, не против старика.
Мне б только слушать тишину и ветер,
Мне б только видеть чистые луга
И чуточку бы помечтать о лете.
А дед… Ну что ж… Крути хоть, не крути,
Но он счастливым в жизни тоже не был. –
Не так уж трудно сбиться на пути,
Когда живёшь с людьми, а думаешь о небе.

ДОБРОЛЮБОВ И ШЕВЧЕНКО

То было в пору мрачных лет,
Когда земля стонала в муке.
По-братски критик и поэт
сплели в пожатьи крепком руки.
Над миром, вспыхнув, как заря,
Пронёсся гордый клич Тараса…
Восстал народ против царя
От Петербурга до Кавказа.
Сегодня тоже как-то вдруг
Померкли радостные блики…
И всё ж мы чтим пожатье рук
Двух Прометеев, двух великих.

ФИЛОСОФИЯ ЖЕСТОКОСТИ

На прилавках – головы телячьи,
На прилавках – головы иные,
Даже и сейчас глаза их плачут,
Несмотря на то, что и свиные.
Ну а если допустить безумство
И представить эти морды в лицах,
То возникнет тягостное чувство:
Надо всем пойти и удавиться.

 СЛОВО

Нелегко даётся ласковое слово,
Хоть в душе с пелёнок мы его храним…
Вот тогда и зреет семя слова злого,
Мог бы быть и добрым – стал совсем другим.
Так бывает в жизни, если нету света,
Если чахнут всходы неокрепших чувств.
Пусть их больше будет – слов, теплом согретых!
Пусть их много будет!
Пусть! Пусть! Пусть!

* * *
 Нет ни отца, ни матери давно:
В раздумье вечном скорбные кресты.
А мне всё представляется одно:
Сам не прошёл я и одной версты.
То ль попрощался с детством, то ли нет?
Была ли встреча с юностью когда?
И трудно даже вспомнить, как вослед
Засеменили зрелые года.
Мелькнёт косынка где-то – это мать…
Фуражку-восьмиклинку – чтил отец…
Не устаю я в людях узнавать
Знакомый стук любимых двух сердец.
Без них я мало значу и сейчас,
Хоть и прошёл сквозь чащу долгих лет.
Порой мне кажется, что нету жизни в нас,
Когда родных и близких рядом нет.


Майбутнє молоді - в громаді!



Молодь дізнавалась про реформу, щоб майбутнє «підгледіти»


Молодь – це ті, кому цікаво жити тут і зараз. Про життя в об’єднаній Михайло-Коцюбинській громаді й реформу місцевого самоврядування говорили в бібліотеці селища під час інформаційної зустрічі, яка була організована працівниками відділу обслуговування Чернігівської районної бібліотеки й #громадською організацією «Центр взаємодії» в рамках реалізації проекту #USAID «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні», що впроваджує Асоціація міст України. Співпрацю пілотних громад координує партнер проекту #USAID #PULSE – #IREX.

Варто зауважити, що на зустріч з експертами прийшли представники не лише молоді, а й зрілого покоління, що ще раз засвідчує: актуальні проблеми сьогодення цікавлять усіх без винятку. Відповідно – питань виникло достатньо й доволі різноманітних. Експерти Чернігівського регіонального відділення Асоціації міст України Дмитро Іванов та Валерій Воробей розповіли про темпи проведення процесу децентралізації на Чернігівщині. А результати є. Ми – на третьому місці серед українських областей, звідси – маємо певний досвід й власні історії успіху. Однак райдужною ситуацію теж не назвеш. Законодавчий процес України, на жаль, за реформою «не встигає», тому ОТГ-першопрохідці змушені «набивати гулі», торуючи шлях у дні прийдешньому. День сьогоднішній – це й проблеми сьогоднішні. Людей цікавили питання передача землі в управління ОТГ, спроможність Михайло-Коцюбинської громади відповідати запитам потенційних інвесторів, розширення сфери послуг, які мешканці могли б отримати у своїй громаді. Звучали й «болючі» питання, що стосувалися етапу «становлення» будь-якої ОТГ. Це й кадровий голод, створення відділів, налагодження їх роботи, адаптація й взаємодія. Певного оптимізму додав інтерес молоді до написання проектів із можливістю залучення фінансових інвестицій. Варто чесно зізнатися, що таких «мрійників» серед присутніх на зустрічі було небагато, однак у громаді вони є. А мрії, як відомо, змінюють світ. Головне – визначитись з ними вчасно.

До речі, за доленосним збігом обставин саме 20 жовтня відбувалося перше засідання робочої групи з розробки стратегії розвитку Михайло-Коцюбинської громади. Усі, хто хотів долучитися до цього процесу, отримали запрошення і змогли розповісти про своє «бачення майбутнього». Мудрі ж люди стверджують: розуміння мети - це перший крок на шляху її досягнення. Тож, цікавої нам усім подорожі!


Олена Сердюк,  бібліотекар відділу обслуговування Чернігівської центральної районної бібліотеки.