Translate

субота, 26 травня 2018 р.

Як Львівщина поєднала письменників з усієї країни


або Три дні у книжковому раю

          Є над Дністром містечко, яке зветься Миколаїв. Дванадцятий рік поспіль у березні воно пететворюється на справжній книжковий рай, куди  приїздять письменники, видавці й читачі з усієї країни – від Харкова і Криму до Закарпаття. Цього року на Книжкову толоку завітала письменниця з Чернігівщини Олена Печорна.
           Літературний фестиваль тривав з 16 по 18 березня,  але три дні встигли умістити стільки вражень, щирих емоцій, цікавих знайомств, що їх можна виокремити в окреме життя. Перше враження? Гостинність. Варто зауважити, що Миколаїв – це звичайний районний центр, яких в кожній області вистачає, тому особливим його роблять люди. Організатором фестивалю є жінка. Так-так, звичайна на перший погляд жінка, однак пані Люба Хомчак устигає генерувати ідеї зі швидкістю світла, а своєю життєвою енергією здатна запустити маленьку електростанцію – це як мінімум. Саме тому довкола неї гуртується однодумці, її підтримує місцева та обласна влада, а на її запрошення їдуть з усіх куточків країни.
           Буду відвертою. Особисто для мене фестиваль став такою собі резервуацією креативу, позитиву й особистостей, особистостей, особистостей. Годі й перерахувати усіх, з ким мала щастя познайомитись і потоваришувати. Спільні спогади прошили невидимими ниточками всю країну, адже гості були звідусіль. І це, певно, найцінніше, що ми отримали.
Жила в одному номері з Тетяною Горицвіт ( Полтава) і Оленою Рижковою (Київ).  
           Примудрилась познайомитися зі своєю землячкою з Чернігівщини Тетяною Череп-Пероганич саме там, на Львівщині. Плакала під пісні Юлії Качули з Криму та Вʼячеслава Купрієнка, який змушений був виїхади з Донбасу, зачаровувалась космічною поезією Марії Козиренко (Харків), захоплювалась патріотизмом подружжя Наталі Крісман й Романа Лесюка та неймовірною мудрістю добровольця батальйону «Донбас» й господаря книжкової крамниці, котрий стверджує, що один книжковий магазин на Донбасі вартий більше, аніж двадцять танків ( Володимир Дериведмідь). А ще  встигла  поспілкувалась з класиками сучасного літературного процесу Володимиром Лисом, Галиною Пагутяк, Галиною Вдовиченко. Встигла, тому що програма була надзвичайно насиченою.
           Так, 16 березня мала можливість презентувати свою творчість в гімназії та розповідати про книги в Центральній міській бібліотеці містечка Новий Розділ, а вже увечері знайомилась, знайомилась, знайомилась з письменниками в бібліотеці Миколаєва. 17 березня на одній сцені з Тетяною Пилипець, Сергієм Синюком та майстром детективного жанру ( й хірургом в одній особі) Олексієм Волковим говорили про «Книголюдей: тих, хто надихає», щоб через кілька годин з креативною редакцією «Миколаївських Вістей» та львівською поетесою Христиною Кравчишин гайнути на «Зірок в Зірці». До речі, формат просто вразив. У нічному клубі місцева молодь та гості презентували свою творчість в тій послідовності, на яку вказала «поетична пляшечка». Але скажу чесно, авторські пісні юних виконавців вселили впевненість, що майбутнє в українському музичному процесі є, до того ж, надзвичайне. Останній день обдарував не лише сніговою завісою, а й цікавим спілкуванням з бібліотекарями з Львівщини, Полтавщини й навіть Маріуполя, адже говорили ми про «Книгу – інструмент успіху й шлях до елітарності». Словом, чого тільки не було, навіть квитки додому губилися, але щастя переповнювало й надихало.
          Насамкінець я отримала казку  – кілька годин в майже Різдвяному Львові й тепле-тепле спілкування з авторкою бестселерів та надзвичайно чарівною жінкою Наталією Гурницькою. А коли письменники спілкуються, вони надихаються! Будьте певні – натхнення розʼїхалось країною. Тепер чекайте на весну! Справжню, бо книжкову!
                                                                                                        Олена Печорна






Немає коментарів:

Дописати коментар