Translate

четвер, 25 жовтня 2018 р.

Юність вальсує під звуки дощу


                 Вода цілує спраглі долоні літа. Її не було так давно, що люди забули, як це – слухати небо. Чекали. Просили. Виглядали. А все дарма. Дощ не йшов. Але двадцять третього червня не витримав навіть він… прийшов-таки подивитись на юних, схвильованих і таких красивих випускників 2018 року.
                Власне, окрім дощу, на свято до Михайло-Коцюбинського будинку культури зійшлося багато люду. Вчителі, батьки, рідні та друзі не ховали захоплених поглядів. Бо як інакше? Ось же вони. Неймовірна дванадцятка 2018-го. Чарівні красуні, змужнілі юнаки і барвисті зграйки мрій про завтра. От би зазирнути у шпарину часу, підгледіти бодай окрайчик чогось хорошого та радісного, а заразом зняти напругу. Легко. Усе можливо, якщо поєднати гарний настрій, фантазію та книгу! Вже четвертий рік поспіль бібліотекарі «домовляються» з майбутнім за допомогою передбачень. Обираються цитати з творів сучасних авторів, ховаються в повітряні кульки й ті починають посміхатися. Правда-правда. Справжні бібліотечні кульки-сміхунці. І місія у них особлива: не лишень «підказати», а ще й у дитинство повернути. Принаймні, лопались кульки завзято і весело. На рахунок «раз-два-три».

                Що чекало всередині? А це вже таємниця. Зізнаємось лишень, що класну маму випускників «любов знайде і в пустелі». У цьому не варто сумніватися, бо «дорослі діти» - все одно діти. Такі любитимуть завжди. Як дощ. Отой, котрий насичує життям, шумить, цілує і танцює…вальс. До речі, цьогоріч він був по-справжньому оригінальним. 



Немає коментарів:

Дописати коментар