Translate

вівторок, 22 грудня 2015 р.

Герой Радянського Союзу

                          Шкаруба  

          Костянтин   Федорович  

          До 100-річчя від дня народження


   
                          Торкнутися неба…    

      Коли народжується людина, у цей світ за нею приходить Мрія. Ота, яку називають справою життя. І по-справжньому щасливі лише ті, котрі знаходять своє покликання.
          Коли 6 квітня далекого 1915 року в мальовничому куточку Чернігівського району (сьогодні селище Михайло-Коцюбинське) у цілком звичайній сільській сім’ї народився хлопчик, навряд чи хтось думав про небо. Малюка назвали Костянтином, але ні батько, Федір Андрійович Шкаруба,  ні мати, Пелагея Карпівна, навіть припустити не могли, що справою життя їхнього сина стане саме воно – Небо. Та і як про таке думати, коли стільки справ й одвічних сільських клопотів? Федір Якович до тридцятих років працював у Чернігові візником, потім був у колгоспі теслею. Пелагея Карпівна клопоталась по господарству. А Костик ріс старанним та допитливим хлопчиком і хтозна, чи здогадувався про власне покликання, натомість – вчився.
          Успішно закінчивши 7 класів, Костянтин не лишався осторонь сьогодення, навчався в педагогічному інституті (за різними джерелами згадується Чернігівський та Житомирський навчальні заклади), і таки дочекався підказки долі. Коли хлопцю виповнилось дев’ятнадцять, юнак вступає в Одеську школу пілотів імені Поліни Осипенко. І вже там вперше сідає  на літак, піднімається й нарешті торкається неба долонями. Школу пілотів Костянтин закінчує  в 1938 році. Спогади його двоюрідного брата Олексія Павловича Шкаруби свідчать, що вже у 1935 та 1936 роках старший брат приїздив у рідне селище у формі льотчика. Ним пишалися батьки й односельці, а учні початкової школи із завмиранням серця слухали розповіді про авіацію.
         Але на молодого лейтенанта вже чекав Далекий Схід, а саме село Романівка Приморського краю, недалеко від Владивостоку. Загалом Шкаруба служив на Тихоокеанському флоті з вересня 1938 по листопад 1942 року. В трьох авіаполках він пройшов шлях від молодшого пілота до замісника командира ескадрильї, але на цьому шляху траплялося різне, власне, як і у небі. Були й злети до висот, були й труднощі, і навіть падіння. Наказ від 4 листопада 1942 року заледве не закрив небо назавжди: «За халатное отношение к выполнению летного задания, что привело к аварии самалета ДБ-3, отсранить от летной работы и направить в дяйствующий флот с использованием в морской пехоте командиром взвода». Однак доля, певно, надто добре розуміла, що таке справжнє покликання.
Коли у грудні, Костянтин Федорович прибув у діючу армію в склад Карельського флоту, військова рада Північного флоту вирішила все таки лишити його в авіації, щоправда у якості рядового пілота.  А вже 2 лютого 1943 року він був командиром зводу першої ескадрильї 24 мінно-торпедного авіаційного полку, котрий з травня 1943 року називався 9-й гвардійський Червонознаменний морський торпедно-авіаційний полк ВВС Північного флоту. Допомогли й підтримали свого друга товариші. Кістяк цієї ескадрильї складали пілоти ( на чолі з капітаном Г. Д. Поповичем), з якими Костянтин служив на далекому сході в 4-му мінно-торпедному авіаполку Тихоокеанського флоту. Ці пілоти стали без перебільшення легендою радянської авіації. Здавалось, що у небі для них нема нічого неможливого.
Їхні подвиги лягли в основу радянського фільму «Торпедоносці». І недарма. За роки війни 53-м було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Чернігівська земля має повне право пишатися, адже ім’я Костянтина Федоровича Шкаруби є серед них.
           Він рвався у небо, і вже 13 лютого у морському бою вперше скинув торпеду. 23 лютого у парі з В. П. Балашовим й 29 березня у парі з Б.С. Громовим здійснив торпедні атаки по конвоям супротивника. 27 лютого 1943 року потопив транспорт водотоннажністю від 1200 до1400 тон. К.Ф.Шкаруба тоді керував групою торпедоносців, котра терміново вилетіла на перехват ворожого конвою. Незважаючи на низький рівень видимості через низьку хмарність, пілоти виявили конвой. Кораблі охорони відкрили потужний вогонь, з’явилися й ворожі літаки. Декілька разів зав’язувався бій торпедоносців з винищувачами, але радянські соколи, здійснивши вдалий маневр, змогли таки відірватись від «месершмітів» й направились до ворожих кораблів. Саме наш земляк атакував головний транспорт. Влучно скинута торпеда відправила на дно транспорт, водотоннажність якого дозволяла перевезти більше 200 танків, тобто цілу танкову дивізію.
            На початку квітня К. Ф. Шкарубу знайшла перша нагорода – медаль «За бойові заслуги» й орден Червоного Прапору. Останніх за час служби було присвоєно три. 1 та 23 травня, 19 і 23 червня він брав участь в торпедних атаках поблизу норвежського узбережжя, тоді два ворожі судна були затоплені групою радянських пілотів.
            Важко собі навіть уявити безмір неба вгорі й такий самий простір, тільки вже водний, внизу, під крилом літака. А що тоді відчуває людина, котра керує залізним птахом, усвідомлюючи, що кожен політ, кожна атака ворога може стати фатальною? В кінці серпня 1943 року в черговій торпедній атаці він був поранений, лікування затягнулося, повернувся Костянтин Федорович у небо в лютому 1944 року.
            Володіючи досвідом ведення бою, будучи замісником командира ескадрильї,  Шкаруба водив пари та групи торпедоносців на виконання бойового завдання 17 березня, 7 і 23 квітня, 25 і 26 травня. 8 разів ставив міни на фарватерах військово-морських баз супротивника. Костянтин добре розумів, що значить бути підбитим над морем, тому до польотів готувався ретельно, розроблюючи маршрути, які вводили противника в оману. На ціль, як правило, виходив несподівано, діяв зважено, блискавично та рішуче. Не менш важливо, що досвідчений пілот піклувався про безпеку тих, котрими керував, бо не раз виводив групи чітким строєм 
з-під ворожого обстрілу.  Власне, лише так і буває, коли небо – справа твого життя.
19 серпня 1944 року, через два дні після бою, за мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Указом Президіуму верховної ради СРСР заступник командира 1-ої авіаескадрильї 9-го гвардійського Червонознаменного морського торпедно-авіаційного полку гвардії Шкаруба Костянтин Федорович був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка».  За час військових дій, уродженець чернігівської землі здійснив десятки успішних бойових польотів ( різні джерела подають цифри більше 60 та більше 70 польотів), особисто потопив, знову ж таки, від 2 до 3-х ворожих транспортів, 2 транспорти – в парі та декілька суден й есмінець ворога - завдяки груповим ударам.
             Влітку 1945 року , вже після війни, зрадити небо Костянтин Федорович не зміг, тому став пілотом-інструктором в 4-му військово-морському авіаційному училищі. В 1947-1949 - студент Вищих офіцерських авіаційних курсів. В цей час жив за тисячі кілометрів від хатини, де вперше побачив світ, аж у Прибалтиці, однак з Риги декілька разів приїздив у Михайло-Коцюбинське, ходив вулицями свого дитинства і, напевно, мрійливо дивився у небо.
В липні 1950 року у зв’язку зі станом здоров’я вийшов у відставку, маючи звання майора. А 12 квітня ( за іншими джерелами 14 березня) 1954 року здійснив свій останній політ, тільки от літака поряд не було, бо вгору піднялась душа пілота. Похований наш земляк в м. Ризі на кладовищі по вулиці Айзсаулес, 1-А. Там 39 могил воїнів. Шкаруба Костянтин Федорович – 39 у списку героїв. Далеко? Хтозна. Дехто стверджує, що земля насправді маленька, та й у льотчиків є те, що з’єднує їх з будь-якою точкою планети. Що? Звісно ж, Небо. Воно – вічне, як і пам’ять людей.
           Торпедоносець Іл-4, на якому літав К. Ф. Шкаруба, нині встановлений в м. Комсомольску-на-Амурі – як пам’ятник пілоту й працівникам авіаційного заводу. В селищі Сафоново в Мурманській області бюст К. Ф. Шкаруби стоїть на Алеї героїв-авіаторів, разом з 52-ма іншими льотчиками -героями Північного флоту. Його ім’я згадується у книгах, й воно ж вибите на пам’ятному знаку, присвяченому морякам-північноморцям, в Києві.
Звісно ж, пам’ять про героя береже земля, в якій заховане коріння роду, - Чернігівщина. Ім’я відомого односельця носить вулиця в Михайло-Коцюбинському, там встановлено пам’ятну дошку. В центрі селища прізвище  К.Ф. Шкаруби згадується на стелі, присвяченій Героям-односельцям. В селі Ковпита Чернігівського району, на Алеї Героїв славетний земляк дивиться у вічність з пам’ятного стенду і подумки знову та знову торкається неба... Так і має бути. Так Є.
                                                                                                                      Олена Печорна





Література :

Йолтуховский  В. М. Знаменитые люди Тихоокеанского флота : [Електронный ресурс] : биограф. справочник / В. М. Йолтуховский. – СПб : ГалеяПринт, 2011.  -  388 с.

Константин Федорович Шкаруба . Торпедой с воздуха  : [очерк о Герое Советского Союза Шкарубе  К. Ф., уроженце пгт. М.-Коцюбинское] // Героев подвиги бессмертны : очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Черниговской области / авт. очерков М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев ; сост. П. К. Коваленко, М. Ф. Церковный, А. Д. Шиганов, Б. Ф. Юрьев. – К. : Политиздат Украины, 1982. – С. 337-338 : ил. – (Герои Советского Союза).

Минаков В. И. Его высота : [воспоминания о Константине Федоровиче Шкарубе] / В. И. Минаков // Минаков В. И. Торпедоносцы атакуют. Записки морского летчика / В. И. Минаков. – Л. : Лениздат, 1988. – С. 158 ; 257-282.

Морозов М. Э. Торпедоносцы Великой Отечественной . Их звали «смертниками» / Мирослав Морозов. – М. : Коллекция : Яуза : ЭКСМО, 2011. – С. 296.

Прохацкий А. Сочетание отваги и мастерства  / А. Прохацкий  // Золотые звезды тихоокеанцев : сборник / автор-сост. К. П. Прохацкий ; автор предисл. В. В. Сидоров ; худож. В. Г. Убираев. – Владивосток : Дальневост. кн. изд.-во, 1982. -384 с., [28] с. : порт.

Сорокажердьев В. Они сражались в Заполярье : Герои Советского Союза, 1935-1945 : боевые биографии / В. Сорокажердьев . – Мурманск : Кн. изд.-во, 2007. – 304 с.

Студьонова Л. Шкаруба Костянтин Федорович : [нарис про Героя Радянського Союзу Шкарубу К. Ф.,  уродженця смт. М.-Коцюбинське ] // Студьонова Л. В. Долі, обпалені війною : докум. оповідь / ред. А. Курданов. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – С. 94-96 : фотогр.

Шкаруба Констянтин Федорович : [біографія героя] // Літопис доль та днів минулих / упоряд. Г. Г. Адруг-Дараган, С. М. Горбець, А. Л. Курданов. – Чернігів : Лозовий В. М., 2013. – С.190.

Шкаруба О. П. Вулиця старшого брата : [розповідь про Героя Радянського Союзу Костянтина Федоровича Шкарубу ] / Олексій Павлович Шкаруба // Наш край. – 2000. – 9 трав., 16 трав. : фотогр.

Шкаруба О. Чотири герої з однієї школи : [розповідь про брата Шкарубу К. Ф.] / Олексій Шкаруба // Наш край. – 2005. – 7 трав. : фотогр.


Немає коментарів:

Дописати коментар