або Три дні у книжковому раю
Є над Дністром містечко, яке зветься Миколаїв.
Дванадцятий рік поспіль у березні воно пететворюється на справжній книжковий
рай, куди приїздять письменники, видавці
й читачі з усієї країни – від Харкова і Криму до Закарпаття. Цього року на
Книжкову толоку завітала письменниця з Чернігівщини Олена Печорна.
Літературний фестиваль тривав з 16 по 18
березня, але три дні встигли умістити
стільки вражень, щирих емоцій, цікавих знайомств, що їх можна виокремити в
окреме життя. Перше враження? Гостинність. Варто зауважити, що Миколаїв – це
звичайний районний центр, яких в кожній області вистачає, тому особливим його роблять
люди. Організатором фестивалю є жінка. Так-так, звичайна на перший погляд
жінка, однак пані Люба Хомчак устигає генерувати ідеї зі швидкістю світла, а
своєю життєвою енергією здатна запустити маленьку електростанцію – це як
мінімум. Саме тому довкола неї гуртується однодумці, її підтримує місцева та
обласна влада, а на її запрошення їдуть з усіх куточків країни.
Буду відвертою. Особисто для мене фестиваль
став такою собі резервуацією креативу, позитиву й особистостей, особистостей,
особистостей. Годі й перерахувати усіх, з ким мала щастя познайомитись і
потоваришувати. Спільні спогади прошили невидимими ниточками всю країну, адже
гості були звідусіль. І це, певно, найцінніше, що ми отримали.
Жила в одному номері з Тетяною Горицвіт (
Полтава) і Оленою Рижковою (Київ).
Примудрилась познайомитися зі своєю
землячкою з Чернігівщини Тетяною Череп-Пероганич саме там, на Львівщині.
Плакала під пісні Юлії Качули з Криму та Вʼячеслава Купрієнка, який змушений був виїхади з Донбасу, зачаровувалась
космічною поезією Марії Козиренко (Харків), захоплювалась
патріотизмом подружжя Наталі Крісман й Романа Лесюка та неймовірною мудрістю
добровольця батальйону «Донбас» й господаря книжкової крамниці, котрий
стверджує, що один книжковий магазин на Донбасі вартий більше, аніж двадцять
танків ( Володимир Дериведмідь). А ще
встигла поспілкувалась з
класиками сучасного літературного процесу Володимиром Лисом, Галиною Пагутяк,
Галиною Вдовиченко. Встигла, тому що програма була надзвичайно насиченою.
Так, 16
березня мала можливість презентувати свою творчість в гімназії та розповідати
про книги в Центральній міській бібліотеці містечка Новий Розділ, а вже увечері
знайомилась, знайомилась, знайомилась з письменниками в бібліотеці Миколаєва.
17 березня на одній сцені з Тетяною Пилипець, Сергієм Синюком та майстром
детективного жанру ( й хірургом в одній особі) Олексієм Волковим говорили про
«Книголюдей: тих, хто надихає», щоб через кілька годин з креативною редакцією
«Миколаївських Вістей» та львівською поетесою Христиною Кравчишин гайнути на
«Зірок в Зірці». До речі, формат просто вразив. У нічному клубі місцева молодь
та гості презентували свою творчість в тій послідовності, на яку вказала
«поетична пляшечка». Але скажу чесно, авторські пісні юних виконавців вселили
впевненість, що майбутнє в українському музичному процесі є, до того ж,
надзвичайне. Останній день обдарував не лише сніговою завісою, а й цікавим
спілкуванням з бібліотекарями з Львівщини, Полтавщини й навіть Маріуполя, адже
говорили ми про «Книгу – інструмент успіху й шлях до елітарності». Словом, чого
тільки не було, навіть квитки додому губилися, але щастя переповнювало й
надихало.
Насамкінець я отримала казку – кілька годин в майже Різдвяному Львові й
тепле-тепле спілкування з авторкою бестселерів та надзвичайно чарівною жінкою Наталією
Гурницькою. А коли письменники спілкуються, вони надихаються! Будьте певні –
натхнення розʼїхалось країною. Тепер
чекайте на весну! Справжню, бо книжкову!
Олена Печорна
Немає коментарів:
Дописати коментар