Translate

четвер, 30 вересня 2021 р.

Валентина Мастєрова

 Не знаю, чому я цей вірш, написаний у Мені ще аж у 2001 році, виділяю серед інших. Може тому, що він у чомусь виявився пророчим?

Чому цей дощ іде, іде, іде?..
Холодні краплі стукають у тишу,
Вітри колючі розтерзали вишню.
І ніч, і день. І ніч, і день…
У прірву неба дивиться земля
Розпачливо незрячими очима.
І сивий старець мерзне під дверима,
На смітнику вмирає немовля.
І ніч, і день… І стомлене безсоння,
І горло рве закам’янілий гнів.
Горить любов на чорному вогні
Й тремтять чиїсь над полум’ям долоні.
Мена, 2001 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар