У тенетах соцмереж знайшла чудовий відгук-роздум на книгу
Головний герой книги Габр живе у світі незрячих, але однієї миті він починає бачити і після цього його життя кардинально змінюється. Він сам сумнівається у собі, кохана дівчина вважає його хворим, за ним полюють.
Мегаполіс – величезний металевий хмарочос в якому живуть мільйони безликих сірих істот, які ніколи не піднімають голови догори, бо не знають, що існує інший, далекий простір. Усе їхнє життя обмежене близьким простором. Адже так їх навчають протягом всього життя. Жити, рухатися за допомогою акустики.
Чому цей світ незрячий? Чому Габр став зрячим? Чому його вважають хворим та хочуть зробити знову незрячим?
Події в книзі розвиваються неймовірно стрімко. Головного героя кидає з однієї стресової ситуації в іншу. Дещо, звісно, можна передбачити. Зокрема я точно знав, що ще десь зрячі повинні бути. Але загалом задумка книги чудесна. Виконання класне. Мені ні на мить не стало нудно. Хотілося чимшвидше прочитати книгу і дізнатися кінець такої цікавої історії.
Багато і роздумів у книзі, як від головного героя про себе самого. Так і про те, чи варто розповідати людям правду, якщо ця правда їм зробить тільки погане. Наприклад, вони від неї почнуть відчувати себе неповноцінними. А можливо взагалі закінчать життя самогубством. То чи варто тоді розповідати усю правду? Відповідь тут у кожного своя.
Протягом усієї книги головний герой шукає свого місця в тому житті. Він весь час сумнівається. Габру не подобається, що йому щось нав’язують інші люди. Якщо чесно, інколи в тих його роздумах про місце в житті я взнавав частково себе.
Кінець я теж частково передбачив. В принципі, він логічний і правильний. Рекомендую усім любителям фантастики та антиутопій. Книга чудова. повірте – точно не потратите час намарне.
ПС. Після прочитання книги і про автора гуглив. Дивно, що раніше нічого про нього не чув.
(От тільки автора не скопіювала).
Немає коментарів:
Дописати коментар