Автор Делія Овенс «ТАМ, ДЕ СПІВАЮТЬ РАКИ»

Поглинула… Разом з дівчинкою-підлітком проживала одиноке життя на маршах, загублених диких океанських узбережжях. ЇЇ покинули всі, навіть мама. Уявляєте? Що може відчувати маленька дівчинка, залишена сам на сам з собою, покинута спочатку братами та сестрами, потім мамою, а тоді і батьком. Всі пішли , навіть не попрощавшись.

І мабуть, вижити цьому Болотному дівчиську, як її прозвали в селищі, допомогло велике єднання з природою. ЇЇ друзями,близькими стали птахи.

«Кая занурювалась в дику безмовність. Певно, природа є єдиною опорою, котру життя не в змозі вибити в неї з під ніг».

Не один раз дівчина ставила питання : «Чи всіх залишають і не повертаються? Кидають так, як її. Спостерігаючи за життям тварин, бачила, що матері ніколи не кидають свою малечу.

В неї закохуються місцеві парубки. Бо вона, не така як всі, але ніхто не кличе за дружину. Пізніше кохання вона назвала «оманливими сигналами світлячків».

Автор ставить питання : «Чому на зранене серце, що досі стікає кров`ю, лягає тягар прощення?».

Одного разу дівчина усвідомлює, що вона нарешті готова знову відкрити своє серце. Простити, прийняти любов і подарувати свою, але вже не тваринам.